Відгуки про дію Мухомора
Доброго часу доби панове! Хочу розповісти вам про мій досвід вживання Amanita тобто Мухомор і мікродозингом зокрема. Перш за все хочу попередити, все що буде сказано тут- є лише мої особисті враження і переживання. Їх не варто сприймати як методичні рекомендації чи поради. У написаному, дехто з вас погодиться зі мною, у декого будуть лише схожі моменти з пережитого, а хтось абсолютно зовсім буде незгоден. І це правильно!. Бо у кожного свій шлях і кожного з нас Amanita веде по-різному. Отож!
Вперше я спробубав мухомори в студентські роки. Зібралися нас тоді чоловік 5 в когось на квартирі. Серйозного досвіду вживання ні в кого з нас не було. Тож очікуючи сакральні видіння, езотеричні подорожі та єднання з Абсолютом, ми навернули скажену дозу гриба. З’їли і стали чекати Просвітлення під нехитрі гітарні акорди нехитрих рок пісень. Але замість Просвітлення до нас прийшла Реальність. Дехто з нас відчув класичні ознаки отруєння в усіх проявах і вони по черзі бігали до туалету. Дехто просто «вирубився» тобто глибоко і солодко заснув. А я і ще одна дівчина зловили справжній bed-trip. Якщо коротко — то це дуже тяжкий стан який тривав до ранку. Не буду описувати всього що я тоді бачив , чув, відчував, з ким спілкувався, де бував,.. бо ця тема доволі довга. Скажу що цей досвід був тяжкий і я зарікся не приймати гриби довіку.
Пройшли роки і мій давній друг, активний противник вживання алкоголю (не кажучи навіть про наркотики), запропонував мені спробувати Amanita. Спершу я сприйняв це як жарт але друг був переконливий і запевнив що будемо споживати гриб під проводом фахівця. Я погодився. Кілька тижнів по тому я, мій друг та ще 2 хлопа в назначений день зустрілися з Провідником. Назвемо цього дядька коротко, ну наприклад — S. Всією компанією виїхали в тихе місце де і провели знайомство з Amanita з допомогою S. Сказати що цей, другий, раз вживання для мене, був кардинальним це не сказати нічого))
Після цього досвіду спілкування я наново відкрив для себе цей гриб. Почав вживати його мікродозами. Вживаю не щодня а 2-3рази в тиждень. Результат прийшов не одразу. Просто з часом почав помічати зміну тем думок (якщо так можна сказати)), позаяк думки стали плинути в іншому векторі. Укріпло чітке сприйняття речей і подій. Конкретність. Водночас сформувалась варіативність розвитку дій. Почав бачити більше можливостей де їх раніше ніби і не було… Дуже знизилася агресія (чого мені як військовому інколи навіть не вистачає). Крім того відкрилося зацікавлення цілим пластом знань і наук про існування яких навіть і не підозрював напр. антропологія чи нейробіологія…
До слова, маю змогу спостерігати за людиною яка паралельно але незалежно від мене приймає Аманіту (я не один такий)). Результати просто революційні. Це щось схоже на переродження людини і я не жартую. Але це зовсім інша історія.
На кінець хочу поділитися власними висновками з літературних джерел. В різних книгах де автори з різних точок зору описують Процес і Результати вживання Amanita можна знайти доволі протилежні відгуки про це. Демонізація одними авторами і водночас створення кумиру, чи як мінімум сприйняття мухомора Панацеєю та Амрітою іншими авторами. Читаючи книги на цю тему будьте готові зустріти такі крайнощі. Для мене особисто це друг, порадник, помічник. Для вас він може бути чимось іншим. Усім перемоги, добра і радості!
Sergii Batkovych
Мій досвід мікродозингу 🍄.
Коли я заглибилася у світ мікродозингу, таке відчуття, що потрапила до езотерики. Якщо в езотериці люди сумніваються, що вони є богом, то у грибних експериментаторів із мухомором ніхто не сумнівається. І якщо хтось не вірить в істину з підсвідомості, або регресію, то в мухоморному трипі вони бачать істину, проживають особисто і впевнені в цьому. Єдине, що багато хто не розуміє хто і що їм показує в тріпі. Говорять, гриб показав, гриб сказав! Але в більшій кількості це поєднання з вищим Я, який все про все їм показує та розповідає та зцілює.
Я мікродожду 2 тижні. Я досить усвідомлена і вважала свої мінімальні проблеми не проблемою. Але спробувала провести для себе експеримент, зламати черговий грибний міф.Дію гриба відчула з першого дня. Виявляється, що дратуватися на дрібниці, теж значне почуття негативу для організму. Нібито на рекламу, на чиюсь тупість. Або напружуватися перед роботою . Я перестала відчувати будь-яке роздратування і напруження. Втоми взагалі не відчуваю, скільки б не працювала. Прокидатися стала о 5.45, 6.00, і не важливо о котрій лягаю. Бонусом, можу проспати більше, якщо не виспалася за кілька днів. З хвороб, які турбували з моменту застосування, не турбують. Це: затерпання пальців рук уві сні, мігрень, біль при місячних, нічні кольки в області жовчного, здуття кишечника. З жовчним у мене деформація і не виліковна, так сказали лікарі в дитинстві, можна тільки заліковувати іноді.
Думки справді змінилися в напрямку негативу. Коли щось ляпнув не гарне, не думається довго про це. Або подивився напружений фільм і відпустило від нього через 5 хв.
І найцікавіше для мене, я перестала хотіти їсти. Думки про їжу пішли зовсім. Я вже почала худнути. Я два роки не могла зібратися до цього. До харчування не змінилися відчуття, можу їсти все. Ну цукор я і так не їла вже років 7, молочного не їм від народження. Живу їжу теж багато їла. Від м’яса легко відмовилася, зрозуміла, що мені це не потрібно, але деяким може бути потрібно. Іноді можу і з’їсти, але це буває дуже рідко. Фанатичного відношення до будь чого немає.
Продовжуватиму мікродозити, якщо щось нове відчую потім поділюся. Думаю в наш час, таке заспокійливе знахідка.
Хто там казав: — Ану спробуйте! Ми подивимося!
Олена Степаненко
Мікродозинг повертає до життя
Друзі, цей відгук зачипив мене до глибини душі. Це не одиничний випадок. Тисячі людей знаходяться в глибокій депресії, з різними психічними розладами, ліки практично не допомагають. Більшість людей заливають своє горе алкоголем. Нічим добрим це не закінчується.
Нам на допомогу прийшли гриби, які реально повертають до життя. І цей відгук, ще раз це підтверджує.
Коли мій зять приїхав з Маріуполя з двома дітками, він був у край важкому психічному стані. Олег погано спав вночі постійно прокидався, звав Оленку та плакав. Дуже мало їв і схуд до кісток. Сидів і дивився в нікуди, аж поки його голосно не покличеш. Щось робити в Олега не було ні сил, ні бажання. Він не хотів жити після того, що він пережив.
Коли почалася війна моя донька Оленка була на останньому місяці вагітності. Через той жах, що відбувався в Маріуполі, в неї почалися передчасні пологи. Олег відвіз її до пологового будинку. А сам повернувся до дітей і взяти потрібні речі. Коли він під’їжджав до пологового будинку то почув декілька вибухів. Через кілька хвилин він був на місці. Те, що він побачив вразило би будь кого з нас. Зруйновані стіни, вибиті вікна, дим, вогонь та крики про допомогу. Олег кинувся туди де була його кохана жінка. Вона лежала на підлозі вся скривавлена від чисельних порізів від розбитого скла та уламків. Вона померла за хвилину. Олег це зрозумів і хотів лишитися з коханою, але у сусідній кімнаті жіночий голос благав про допомогу. Він кинувся туди і знайшов там ще живу, але скривавлену численними уламками вагітну жінку. Олег виніс її з палаючої будівлі і поклав на землю. Він побачив через розрізаний уламком живіт дитину яка рухалась. Але ця жінка теж померла. Олег допомагав виносити людей аж поки рятувальники не відправили його звідти.
Ліки та антидепресанти діяли малоефективно. Я була у відчаї, бо Оленка моя рідна донечка. Але дивитися що відбувається з Олегом було ще важче. Люди нам допомагали грошима та харчами. Я дуже їм вдячна. Але чим вгамувати нестерпний біль від втрати коханої людини?
Одного дня я гуляла у парку з онуками. Розговорилась з однією жіночкою та поділилась своїм горем. Вона мені порадила звернутися до Сергія. Він мене заспокоїв, все докладно роз’яснив і порадив мухоморний мікродозинг. Я почала його приймати. Через пару тижнів я стала спокійною, почала радіти кожному дню, вранішньому сонцю, живим онукам і зятю. Він мені, як рідний. Я стала енергійна, покращився сон, перестали тремтіти руки, відступив головний біль, а головне — я знаю заради кого мені жити. Після такого гарного результату який я на собі відчула, почала давати мікродозинг Олегу. Щоб повернути його до нормального життя чарівному мухомору знадобилось три місяці. Тепер Олег жвавий, люблячий батько для своїх дітей. Вночі спить спокійно, безсоння та кошмари зникли. Апетит повернувся і Олег набирає свою нормальну вагу. А ще він відкрив власний магазинчик, маленький, але нам вистачає. Працює з радістю, грається з дітьми – живе повним життям !
Дякую Сергію за його ліки, які повертають до життя.
Наталія Чередніченко